Тренінг " Міжнародні програми обміну, поширені на теренах України"

Деталі

Категорія: Новини

Нові книги

Деталі

Категорія: Новини

  Гарні новини!
  Червоноградська МЦБС отримала комплект книг в рамках проекту «Соціальний проект "Одну купуєш - одну даруєш"»Отож, наші читачі, насолоджуйтесь читанням нових книг:
1. Андрухович Ю. «Тут похований Фантомас»
2. Андрушко В. «Колажі»
3. Бандера С. « …коли один скаже « Слава Україні!»
4. Букатчук Х. «Відьма і Янгол»
5. Деркачова О. «Крамниця щастя 2»
6. Євромайдан: хроніка відчуттів
7. Євромайдан: лірична хроніка
8. Зарудко І. «Якщо твій Янгол Йосипівна»
9. Зінченко С. «Отаман Холодного Яру»
10. Крим по – українськи: веселі та сумні історії
11. Криштопа О. «Жах на вулиці В’язнів»
12. Ославський Б. «Льонтом: дороги і люди»
13. Переселенці. Люди, які не загубили себе
14. Подсядло Я. «Високо, близько»
15. Процюк С. «Під крилами великої матері. Ментальний Майдан»
16. Радість контакту розмови з Тарасом Прохаськом
17. Сурженко М. «АТО історії зі Сходу на Захід»
18. Сурженко М. «Нове життя»
19. Теревені аж до ранку
20. Ткачик Н. «Наскрізь»
21. Трохим С. «1986. Чорнобильські хронічки»
22. Чупа О. «Бомжі Донбасу»
23. Шевчук Ю. «Мовна шизофренія»
24. Шептицький А. «Послання любови»
  Щиро вдячні Літературна агенція "Discursus"(http://www.discursus.com.ua/books/) за подаровані книги. Успіхів вам у всіх ваших гарних справах!

НА ШЛЯХАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ БОРОТЬБИ: ШТРИХИ ДО БІОГРАФІЇ ДМИТРА МАЇВСЬКОГО

Деталі

Категорія: З історії Надбужанщини

(1914-1945 рр.), ЧЛЕНА ОУН
Тарас Лехман

  Дмитро Маївський (псевдоніми – Майченко, Тарас, Косар, Дума) – український військовий і політичний діяч, член Організації Українських Націоналістів, соратник і побратим Степана Бандери, Романа Шухевича, Івана Климіва – Легенди. Волею долі і з власних переконань став на шлях боротьби за Незалежність України.
  Він народився 8 листопада 1914 року (на саме свято Дмитра, тож не випадкового його так назвали батьки) у селі Реклинець (тепер – Сокальського району Львівської області), в учительській сім’ї, де завжди панував дух високого патріотизму, плекали почуття національної гідності.
  Освіту здобував у Сокальській гімназії, у Ракові (Польща) та деякий час навчався у Львівській торговельній школі.
З юнацьких літ брав активну участь у національно-визвольній боротьбі проти польського окупаційного режиму в Західній Україні. «Ще учнем вступає до юнацтва ОУН, а членом Організації Українських Націоналістів стає з 1933 року. Веде активну роботу серед студентської молоді в школі. Саме тоді на кілька місяців потрапляє в тюрму за підозрою в організації вбивства співробітника польської поліції 1934 року. Засуджений у Львові на десять років тюрми. Там Маївський проходить принизливі знущання та тортури з боку польської поліції. На знак протесту оголошує десятиденне голодування. За браком доказів суд звільняє Дмитра…» (Гоман Р.В, Жежерун С.Ю, Коваль І.М. Нариси історії села Реклинець. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. – С.202). Проте, звільнення з в’язниці аж ніяк не означало, що він позбувся недремного поліцейського нагляду.
  Та все ж Дмитро Маївський завжди брав активну участь у заходах, організованих «Просвітою», «Рідною школою», вишукував будь-які нагоди виголосити свої патріотичні промови, пробудити національні почуття українців. Його слово завжди будо доречним, потрібним і корисним.
  У книзі «Нариси історії села Реклинець» читаємо: «1937 р. дуже голосними були святкування на Маківці і Підліссі (могила Маркіяна Шашкевича). На щорічні масові всенародні маніфестації з Радехівщини, Сокальщини і Жовківщини їхали організовано сотні свідомих людей, одним з організаторів і провідників цих масових акцій був Дмитро Маївський – «Косар». Коли він зі своєю групою вертався з акції на Маківці, в одному з сіл мав масову відправу активу перед походом на Підлиску гору. Сотні хлопців установилися чотирикутником, а «Косар» мав до них запальну загальну промову. Говорив голосно на тему необхідної радикальної розправи з комуністичною заразою».
  Напередодні Другої світової війни Дмитро Маївський очолив повітовий провід ОУН Жовківщини, а пізніше, у 1939-1940-му роках був призначений обласним провідником ОУН Холмщини. У цей час співпрацює з Іваном Климівим – Легендою (уродженець села Сілець, тепер – Сокальського району), про що згадується в історико-краєзнавчому збірнику «Надбужанщина» (том 2), стає одним з провідних діячів ОУН на теренах Сокальщини, свою діяльність поширює в м. Угнів.

Детальніше: НА ШЛЯХАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ БОРОТЬБИ: ШТРИХИ ДО БІОГРАФІЇ ДМИТРА МАЇВСЬКОГО

РЕВНИЙ СЛУГА БОЖИЙ – ОТЕЦЬ ДАМ’ЯН БОГУН (1910 – 2008 рр.)

Деталі

Категорія: З історії Надбужанщини

Тарас Лехман

  Земля Сокальщини дала українському суспільству багатьох видатних діячів Греко-Католицької Церкви, ревних слуг Божих, сподвижників Христової віри. До них належить й отець - василіанин Дам’ян (світське ім’я - Григорій) Богун, якому Всевишній дарував майже сто років життя.
  Він народився 18 березня 1910 року у с. Цеблів поблизу м. Белза (тепер – Сокальського району), у сім’ї Михайла й Анни з роду Боднар. Хрестив його отець – прелат Кирило Селецький, співзасновник двох жіночих чернечих згромаджень – Сестер-Служебниць Непорочної Діви Марії і Сестер Святого Йосифа Обручника.
  Григорій був третьою з чотирьох дитиною у цій побожній християнській сім’ї. Їхня родина натерпілася немало горя під час Першої світової війни. 1915-го року, з наближенням російського фронту, довелося покинути власну хату. Цього ж року прийшло ще одне лихо – на італійському фронті загинув батько Григорія, який був мобілізований до австрійського війська.
  Мати, залишившись вдовою з чотирма дітьми, згодом вийшла заміж вдруге - за Василя Мокрівського, і в подружжя народилася донька Ірина.
  Вітчим ставився до прийомних дітей, як до рідних.
  У 1919-му році сім’ю спіткало нове лихо: під час протистояння між поляками й українцями село Цеблів було підпалено, вогонь вщент спопелив хату Богунів. Довелося жити «по людях».
  Початкову освіту Григорій здобув у сільській школі, яку організували вчителі Михайло Метрикула, офіцер УГА, та Іван Локач з Цеблова. Протягом 1922-1926 років завдяки їхній підтримці здібний юнак Григорій Богун навчався у Львівській академічній гімназії, захоплювався історією церкви. У цей час він вступає до Марійського товариства молоді, духовним наставником якого був о. Йосафат Маркевич, ЧСВВ. Тоді ж у нього виникає думка стати ченцем – василіанином. Слід сказати, що два представники родини Богунів на той час вже перебували у Василіанському Чині. Очевидно, що це також вплинуло на рішення Григорія – якою дорогою йти у житті.
  У 1926-му році Григорій твердо вирішив вступити до новіціату у Крехівський монастир, але потрібно було закінчити ще один рік гімназії, тож у 1926-1927-му роках навчається у Місійному інституті в Бучачі. А вже 4 вересня 1927-го року вступає до Крехівського новіціату й обирає під час облечин, які відбулися 4 березня 1928 року, нове ім’я – Дам’ян.
  Тут брат Дам’ян зустрічається з Митрополитом Андреєм Шептицьким, владикою Йосафатом Коциловським.
  Перші обіти брат Дам’ян Богун склав на Великдень 5 травня 1929-го року у Крехові, після чого разом з іншими братами переїхав до Лаврова. Там у 1929-1931-му роках закінчив курс схоластики й риторики, останні класи гімназійної освіти.
  Протягом 1931-1933-го років брат Дам’ян вивчав філософські предмети у Добромильському монастирі і 9 квітня 1933-го року у Квітну неділю склав довічні обіти у Василіанському Чині. Опісля до 1935-го року вивчає богословські предмети у Кристинополі (Червонограді), а останній третій рік богословських студій закінчує у Жовківському монастирі отців – василіан. Саме тут, 21 травня 1936-го року, Перемишльський єпископ Йосафат Коциловський (ЧСВВ) надав чотирнадцятьом молодим василіанам (в т.ч. – Дам’яну Богуну) ієрейські свячення. Він відразу з активністю поринув у вир духовного життя, сумлінно служив Богові і людям, багато працював з паствою.

Детальніше: РЕВНИЙ СЛУГА БОЖИЙ – ОТЕЦЬ ДАМ’ЯН БОГУН (1910 – 2008 рр.)