" Осінь – очей чарівність"

Деталі

Категорія: Наші виставки

Марія Лукіян, бібліотекар ЦМБ

   Часто кажуть, що осінь - це пора коли на душі стає прохолодно і просто хочеться зігрітись чиєюсь присутністю, або і простим теплим словом.
Ми задумливо і мрійливо дивимось у вікно сидячи вдома, на роботі, чи просто їдемо в транспорті... І що ми бачимо? Осінь – це пора золота, це краса, яку вона несе, це щедрість осінніх полів і садків! Вона дарує нам нові відчуття і зовсім інший настрій!
   "Осінь – очей чарівність" – таку назву має книжкова виставка-настрій представлена відвідувачам та користувачам бібліотеки на абонементі.
   До уваги читачів література з вирощування плодів та овочів на присадибних господарствах, книги про дизайн садів та парків, про вирощування квітів, представлені альбоми з осінніми краєвидами, прислів’я та приказки про осінь. Овочі, фрукти, вирощені працівниками бібліотеки та користувачами на присадибних ділянках і в садках та інші дари осені доповнюють книжкову виставку.
   І тепер розуміємо, що осінь – найкрасивіша, найбагатша і найщедріша пора року.
   Запрошуємо до перегляду!

Раптівка!

Деталі

Категорія: Новини

   Бібліотека – місце, що наче магнітом притягує талановитих та творчих людей. Сьогодні несподіваним гостем книгозбірні був поет, винахідник, громадський діяч Олександр Кобиляков, який з початку війни за незалежність України почав займатися волонтерською діяльністю, їздити на передову та рятувати життя воїнів АТО своїми унікальними винаходами. Серед його винаходів - турнікети (джгути) для зупинки кровотечі УКРОСПАС, які за функціональністю та міцністю не мають аналогів у світі. А також Олександр пише чудові патріотичні вірші, які сьогодні декламував для бібліотекарів та читачів.

Моя нова поліція

Деталі

Категорія: Новини

ТЕРНОВІ СТЕЖКИ ОТЦЯ МИХАЙЛА ВОРОБІЯ (1880-1956 рр.)

Деталі

Категорія: З історії Надбужанщини

Тарас Лехман

   Колишній парох села Добрячин (тепер – Сокальського району) о. Михайло Воробій заслужив шанобливе ставлення односельців, добру пам'ять про себе.
   Він народився 15 червня 1880 року на території теперішньої Польщі. Закінчив Перемиську духовну семінарію. На першу парафію прибув до міста Ярослава. Обставини складалися так, що доводилося знову і знову змінювати парафії. Душпастир правив у церквах сіл Сяноччини – Майдан Сінавський (тут о. Михайло Воробій пробув 8 років), Гломча, Яблуниця Руська.
   Навесні 1936 року отримує парафію в Добрячині. Поряд з пасторським служінням з дружиною Євгенією активізував культурно-просвітницьку діяльність серед селян: виступив ініціатором відбудови читальні «Просвіти», очолив просвітянський осередок, багато працював із церковним хором, молоддю, дітьми. Для дітей часто організовував реколекції, які проводили отці-василіани з Кристинопільського монастиря Святого Юра.
   Коли до села спровадили отця Михайла Воробія, то в Добрячині панував цілковитий розбрат,спричинений діями москвофіліф, які навіть спромоглися спалити читальню «Просвіти». Москвофіли, ревно підтримувані поляками, відверто діяли на шкоду українській громаді. І це вочевидь. Вони перетворили сільську канцелярію в читальню ім. Общества М.Качковського. У селі виникло дві «партії», хоча всі відвідували одну – греко-католицьку церкву. (Зрештою, вибору не залишалося). Отцеві Михайлові Воробію вдалося подолати (принаймні, частково) ці протиборства. За його підтримки буда створена «захоронка» (аналог сучасного дитячого садочка); дітьми опікувалися сестри-служебниці, навчали їх основам християнської моралі, духовності, готували до першої сповіді та Святого Причастя.
   1945 року о. Михайло Воробій перебирається до Сокаля, оскільки церква та плебанія у Добрячині були зруйновані (1944 рік) внаслідок артобстрілів та бомбардувань.
   Після другого приходу більшовиків доводилося працювати в умовах ворожого оточення. Важким психологічним надривом для родини Воробіїв став арешт і заслання у Сибір Сокальського декана о. Степана Ничая, який не зрікся рідної Матері – Греко-Католицької Церкви.

Детальніше: ТЕРНОВІ СТЕЖКИ ОТЦЯ МИХАЙЛА ВОРОБІЯ (1880-1956 рр.)