Юлія Бурко – Романишин нородилася 6 лютого 1968 року в с. Надиби Старосамбірського району Львіської області. Фах здобула в Самбірському педагогічному училищі.
У 1988 році переїхала в Червоноград. З цього часу і понині працює в міському Будинку дитячої творчості.
На початку 90 – х років починає професійно займатися писанкарством, організовує гурток у БДЮТ. Керівник і її вихованці буквально через рік досягають успіхів, завоювавши І місце в обласному конкурсі «Таланти твої, Україно» (1994 р.). Згодом були неодноразові перемоги в аналогічних конкурсах, в міських фестивалях мистецтв «Великодні візерунки», визнання і висока відзнака на фестивалі « Дерево життя» (Львів 2002 р.).
У квітні 2006 року Юлія Бурко презентувала першу персональну виставку «Чарівний світ писанок» в Червоноградській філії Львіського Національного музею.
Буквально через рік, у березні 2007 року, разом із синами Богданом і Тарасом представляє рідне місто у Львівському музеї етнографії та художнього промислу виставкою «Великодні візерунки».
Її творчий почерк – виразний і філігранний. Обов’язково використовуючи давні оберегові символи, майстриня вміло і вишукано компанує їх, гармонійно поєднуючи колористику і рисунок. Роботи червоноградської писанкарки широко розійшлися по приватних колекціях в Україні і за кордоном.
Окрім того, Юлія Бурко активістка суспільного життя міста і регіону. У березні 2008 року відбулася презентація Незалежного жіночого товариства «Прозерок», Юлія Бурко є ініціатором його створення і незамінним головою. Одним із напрямків товариства – популяризація традиційних українських видів мистецтва, зокрема і писанкарства. Наприкінці березня 2009 року «Прозерок» зорганізовував презентацію книги – альбому «Світ у писанках Тараса Городецького» в студії писанкарства БДЮТ. Яка носить ім’я цього великого майстра.
А у квітні 2009 року на запрошення фундації дослідження Львівщини брала участь у Всеукраїнському святі лемківського народного мистецтва «Воскресни писанко».
Григорій Степанович Лапець народився 13 січня 1938 року в селі Туринка Жовківського району. У 1955 році закінчив школу і вступив на навчання у Львівське технічне училище №2. Після його закінчення скерований на роботу в м. Кременчуг, пізніше працює в Луганську і Кадіївці – на підприємствах гірничої промисловості.
У 1962 році разом з сім’єю повертається на рідну Галичину, працює на першій «Червоноградській», згодом (і до виходу на пенсію) – на шостій «Великомостівській». Шахтарський стаж чималий – 32 роки.
З1965 року Григорій Лапець проживав у Червонограді, де одразу ж став активним членом нородної студії образотворчого мистецтва, адже малювати почав ще у 1958 році. В доробку художника – аматора – цикл картин, які творять цілу історію зародження, розбудови і розквіту шахтарського міста, що стало йому рідним.
Творча натура Григорія Степановича шукала самореалізації в інших видах мистецтва: він береться за виготовлення художніх виробів з металу, з його вмілих рук виходять філігранні макети храмів, вишукані вази, тарелі… Загальноміський фестиваль – конкурс «Великодні візерунки» дає новий приплив творчої енергії і натхнення: з 2002 року він – активний його учасник і в номінації «Великодня писанка» неодноразово нагороджується дипломами, в тому числі у 2006 році – за перше місце. Писанка стає його новим захопленням. Традиційні народні взори, які використовував в ранній юності і молодості (бо завжди писав писанки до свят), доповнює новими оригінальними орнаментами. Творчий почерк Лапця – писанкаря – самобутній, оригінальний. Свої роботи щедро роздаровував друзям, знайомим.
У серпні 2006 року Григорія Степановича не стало. У дружини Віри Костянтинівни, з якою виховав двоє синів, залишилися картини, невелика колекція писанок і добра сотня «накиданих» на сторінках шкільного зошита, в альбомі, часом на окремих аркушах ескізів писанок, що свідчить, що творчий потенціал його як писанкаря далеко не вичерпаний.