Мартинович Оксана Ярославівна (з роду Смеречинських) народилася 20 лютого 1964 року у місті Соснівка Львівської областіУ 1980 році розпочинає навчання на відділі художньої кераміки Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша.
1986-1991 рр. – навчання у Львівському Державному інституті прикладного та декоративного мистецтва.
З 1990 року Мартинович учасниця Всеукраїнських, обласних та міжнародних виставок.
Деякі з них: 1990 р. – виставка студентських творчих робіт „Червона калина” (Польща); 1994 р. – персональна виставка чорнодимленої кераміки в музеї народної архітектури та побуту у Львові; 1992, 1994, 1996, 2000 рр. – Всеукраїнські виставки Національної спілки майстрів народного мистецтва України у м. Київ, 1998 р. – перша міжнародна виставка „Національна дитяча іграшка” у м. Київ.
У 2001 р. відзначена обласною мистецькою премією імені Анатоля Вахнянина за цикл сюжетних робіт з чорної димленої кераміки.
З 1998 р. – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У 1995 та 1998 рр. брала участь у Всеукраїнських симпозіумах - практикумах з народного мистецтва „Бубнівська кераміка”, що дало новий поштовх для творчої роботи.
У своїй творчості Оксана Смеречинська Мартинович звертається до скарбниці українського поетичного та образотворчого фольклору. Її вдумливе гостре бачення та вміння передавати пластичні особливості кожного персонажу чи то людини, чи звірятка або пташки, вміння відтворити їх характерні риси, одухотворити, та ще й доповнити добрим гумором. У цій пластиці яскраво і особливо повно використовується багатий духовний світ п. Оксани.
Творчі зацікавлення художниці нескінченні. Вона завжди в пошуках нових виражальних можливостей матеріалу – пластичності глини. Захоплюють її керамічні скульптурки, в яких вона передає дивовижні, сповнені поезії, фантастичні композиції.
Художниця на нинішній час працює вчителем образотворчого мистецтва в навчально-виховному комплексі школа-гімназія м. Червонограда. Як педагог – шукає нових методів естетичного виховання дітвори, вчить їх бачити прекрасне навколишнього світу. Роботи її учнів експонувались на різних виставках і це є свідченням великого вкладу її вчительської праці, хисту педагога.
П. Оксана виявила ще одну грань творчості в ділянці оформлення та ілюстрації книжкових видань. Цикл ілюстрацій на релігійну тематику добре передає характер обрядовості. Рисунки до релігійних читанок і часопису „Зернятко” відзначаються цільністю та продуманістю графічної мови.
Велика любов до краси, природи і світу, якою так щедро ділиться авторка, несе радість та естетичну насолоду від спілкування з дивовижним світом прекрасного.
Тарас Городецький народився 28 серпня 1964 р. в місті Червонограді в українській родині (батько колишній розвідник УПА, був засуджений на 25 років таборів Казахстану та Воркути). Середню школу в Червонограді Тарас закінчив з золотою медаллю. Фах інженера – будівельника здобув у «Львівській Політехніці». Писанкою захопився наприкінці 1980 – років. Осягнув цей вид народного мистецтва настільки, що за якихось 10 років став одним з найавторитетніших, найшановніших майстрів – писанкарів не лише в Україні, а й у цілому світі. США, Німеччина, Чехія, Польща, Росія… Музейні працівники і приватні колекціонери вважали за честь мати у своїх збірках роботи Тараса Городецького. Палітра його творчості надзвичайно широка: давні народні символи гармонійному поєднанні, використання трипільської символіки, сокальські і космацькі мотиви… У творчому виконанні Тараса Городецького вони були неперевершені. Композиційна вишуканість, надзвичайно багатий рисунок і колористика, найдосконаліша техніка виконання – ці мініатюрні художні шедеври вирізняються з-поміж усіх інших.
Тарас Городецький був учасником І і ІІ Міжнародного з’їзду писанкарів, член журі І Міжнародного конкурсу дитячої писанки (Івано – Франківськ, 1996 р.).
26 вересня 2006 р. видатного митця не стало, але зірка його творчості яскраво сяє у різних країнах світу.