Історія бібліотек
  • Реєстрація

Історія бібліотек

   Воєнні лихоліття не обминули ні місто Кристинопіль, ні його мешканців. Читальні, на жаль, не збереглися.
   Після повернення забузьких земель до складу України Кристинопіль було перейменовано у Червоноград, місто наше почало бурхливо розбудовуватися. Основою на якій почав розвиватися Червоноград стали поклади кам’яного вугілля.
   Над Західним Бугом стояв безперервний гул – будувалося нове місто, зводилися шахти. Забузький район поступово перетворюється в шахтарський край, а Червоноград стає його центром.
   Разом з ростом міста росла і мережа бібліотек. Вже в 1952 році відчинила двері перша бібліотека в старій частині міста.
   Через два роки, в жовтні 1954-го, в місті відкрилася і перша бібліотека для дітей.
   У 1957 році почала працювати бібліотека № 2 для дорослих. У 1956 році відчинила свої двері перша бібліотека в місті Соснівка. 
   Поряд з державними створювалася і мережа профспілкових бібліотек. Так у 1961 році у Червонограді, а в 1962р. в Соснівці при Народних домах були засновані профспілкові бібліотеки, які в 1996 році влилися в міську централізовану бібліотечну систему. В тому ж таки 1962 році почали працювати і державні бібліотеки в селищі міського типу Гірник та дитяча бібліотека в м. Соснівка. 
   В 60-х роках в Червонограді щорічно будувалося близько 30 тис. метрів квадратних житла. На будівництво шахт їхала молодь з усіх кінців тодішнього Союзу. В місті вкрай необхідна була бібліотека для юнацтва, яка і почала працювати вже в кінці 1969 року.
   Місто стрімко розвивалося. Будувалися нові шахти. Приділялася увага і розвиткові культури. У 1971 році в місті почали працювати ще дві бібліотеки для дорослих № 3 і № 4, теперішні філії № 2 і № 3 МЦБС. Через п’ять років, у жовтні 1976 р., в новому мікрорайоні міста відчинила свої двері ще одна бібліотека для дітей.
   У 1977 році відбулася централізація міських бібліотек. Першим директором міської централізованої бібліотечної системи стала Ганна Дмитрівна Сачовська, яка очолювала систему протягом двадцяти років.
   Пік розвитку бібліотечної справи в місті припадає десь на 80-і роки. Тоді в Червонограді працювали 12 державних бібліотек, в тому числі 3 бібліотеки для дітей, та 7 профспілкових бібліотек. Для бібліотек було збудовано два нових спеціальних приміщення, іншим бібліотекам були надані просторіші приміщення. Червонограду було присвоєно звання «Місто відмінного бібліотечного обслуговування».
   Бібліотечний фонд міської централізованої бібліотечної системи становив тоді 346 тис. одиниць друку. Бібліотеки обслуговували 33 тисячі користувачів, видаючи їм протягом року 826 тис. книг.
   В подальші роки почалося скорочення мережі бібліотек, зменшувалися кошти на комплектування.
   Так у 1989 році закрито бібліотеку-філію № 9 у селищі Жданова, а у 1995 році бібліотеку-філію № 10 було об’єднано з бібліотекою для юнацтва. 
   Сьогодні міська централізована бібліотечна система об’єднує 11 бібліотек. 
Щорічно послугами бібліотек ЦБС користуються більш як 28 тис. користувачів. Це люди різного віку, рівня освіти, характеру, професійних занять, соціального стану, етнічного походження.
Їм видається понад 550 тис. різноманітних інформаційних документів.
Бібліотечний фонд універсального характеру, становить понад 430 тис. одиниць друку. Це видання різні за змістом, жанрами і типами, періодичні видання.

І 200 років тому в місті була бібліотека

   Перша бібліотека в Кристинополі була створена в 1773 році. Ігумен василіанського монастиря Корнелій Срочинський, дбаючи про освіту монахів, виділив 300 злотих на закупівлю книжок, окремо зазначивши, щоб бібліотека кожного року поповнювалась новими виданнями. 
   Вже в кінці ХVІІІ століття новостворений духовний центр у Кристинополі почав відігравати непересічну роль на стику земель Галичини і Волині. Звідси поширювався вплив освітянської діяльності на всю надбужанську смугу. Саме тому, сюди після ліквідації Городиського монастиря на Волині була перенесена на збереження особлива реліквія, важлива пам’ятка староукраїнської мови ХІІ -ХІІІ ст. ”Апостол”. В роки Першої світової війни його вивезли до Росії.
   Інші документальні дані про діяльність бібліотек датовані 15 лютим 1885 року: „Основано в Кристинополі Народну читальню для просвіти міщан. Відкриття читальні сполучене з науковими популярними прелекціями одбулось в обширеній салі монастиря в присутності оо. Василіан і численних міщан. Між прелекціями співав хор молоді під проводом місцевого півця Ігната Полотнюка народні пісні з нот”
   Заслуга у відкритті читальні належить отцю Василю Чернецькому, який був одним з перших народовців, що багато займався освітньою працею і одночасно досліджував минуле своїх околиць.
   У вересні 1904 року у Кристинополі , Новому Дворі і Клюсові закладено нові читальні товариства „Просвіта”. Як сказано в архівних документах (фонд 684, опис і історична довідка про Кристинопіль) : „З чужих гостей були делегати філії „Просвіти” з Сокаля , членів писалось як на початок досить багато – найбільше з Клюсова. Читальні заложено за поміччю оо. Ректора Сімкова. 20 і 21 жовтня давали члени читальні у Кристинополі і Новому Дворі виставу „Урльопники”. Всі представлення відбувалися за почином і під доглядами о. Сімкова.
   19 грудня в день св. Миколая давали члени читальні з Клюсова представлення „Гостина св. Миколая”. Всім гостям дуже сподобалось - того вечора те саме два рази грали”
   Враховуючи, що на початку ХХ ст. в Кристинополі проживало близько 500 українців, які були, в основному, неписьменні, то можна згодитись з невідомим автором історичного запису, що 43 члени в „Просвіті” дійсно є значною кількістю. Ще відомо, що в читальні було 78 книг, які постійно пропагувалися серед решти населення.
   Можливо, саме діяльність просвітницьких організацій сприяла вирішенню долі нашого визначного земляка – о. Йосафата Скрутеня (1894-1951рр.). Родом він з сусіднього Пархача (тепер Межиріччя), закінчив університет в Римі „Грегоріянум,” був в групі ініціаторів журналу „Богословія” та Богословського наукового товариства у Львові. З 1922 по 1939 рр. – редактор „Записок ЧСВВ”, навколо яких згуртував таких науковців, як І. Крип’якевич, Я. Гординський, В. Щурат, М. Голубець, І. Огієнко та ін.
   Як вчений і священик – душпастир Йосафат дбав про освіту українців, гаряче підтримував розвиток рідної мови та видання дешевих книжечок для населення.
   То можна стверджувати, що читальні відіграли значну роль у національному відродженні нашого краю.

Статистика

095226
Сьогодні
Вчора
Тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий місяць
Вся статистика
66
22
326
80420
1483
1203
95226
Your IP: 54.158.55.5
Server Time: 2017-10-23 22:44:39
Счетчик joomla
777step.net