Міжнародний день рідної мови
- Деталі
- Категорія: Новини
21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови, який проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року. В Україні цей день відзначається з 2002 року.
Саме у цей день було проведено класну годину «Допоки є Шевченка мова, то доти Україна є…» в стінах бібліотеки з студентами Червоноградського гірничо – економічного коледжу. Працівники бібліотеки зробили екскурс з історії рідної мови, пригадали історію літописання. На зустріч вдруге завітав «Нестор – літописець». До розмови залучились студенти коледжу, які поетичним словом, цікавими фактами про рідну мову надали вагомості цьому заходу. А народознавець Любов Ящун долучилася до заходу поетичним словом місцевої поетеси Анастасії Хімко про рідну мову. Відбувся також показ відеороликів, які присвячені українській мові і прозвучало звернення воїнів АТО до української молоді. Це свято відбулося завдяки ініціативній, творчій людині Беркиті Олені – викладачу української літератури і керівнику групи I – ПМ-16 ДВНЗ «ЧГЕК» і колективу працівників центральної бібліотеки. Зустріч продовжувалася цікавим, щирим спілкуванням «Нестора – літописця» з студентами коледжу. Такі заходи надають можливість кожному громадянину будь-якої країни відчути свою належність до рідної нації, відчути себе часткою народу.
Слідами війни
- Деталі
- Категорія: Новини
У ці дні Україна вшановує пам’ять Героїв Майдану та учасників АТО. 21 лютого у бібліотеку – філію №3 завітали учні 9 класу ЗШ №2 (вчитель Світлана Семочко, бібліотекар Ірина Бобела) на зустріч з поетом та журналістом, акредитованим прес – центром АТО Ігорем Дахом, який тривалий час перебував у зоні бойових дій. Розповідь автора супроводжувалась переглядом відеофільмів та фотографій, відзнятих на передовій. Автор презентував свої нові книги «Сивіють приспані кургани» , яка розповідає читачам про війну на Донбасі» та «Слідами війни», у якій розповів про життя у визволених містахі селах та життя бійців на передових рубежах оборони. У ній лише маленька частинка побаченого і почутого у цій війні, а розповідь нікого не залишила байдужим.
МИ МАЄМО ПАМ'ЯТАТИ: РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ
- Деталі
- Категорія: Новини
20 лютого – чорний день в історії майдану. Три роки тому в україні почався відлік нової історії. Майже стерлось з пам'яті – коли болить, коли на наших очах в прямому ефірі на Майдані кулі косили юнаків… До річниці кривавих подій на Майдані у бібліотеці відбувся вечір пам'яті «МИ МАЄМО ПАМ'ЯТАТИ: РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ». Бібліотекарі разом з користувачами бібліотеки вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя за Незалежну Державу. До участі долучились учасники МАЛіЖу з своїм наставником п. Наталією Кічун, які прочитали свої вірші, присвячені цим подіям, а волонтер М. Баланецька поділилась спогадами. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять славних Героїв Небесної Сотні. Демонструвався документальний фільм, присвячений трагічним подіям на Майдані.
ПЕТРО СТЕФАНИШИН – ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ СОКАЛЬЩИНИ
- Деталі
- Категорія: З історії Надбужанщини
Тарас Лехман
Імена багатьох колись відомих, але згодом замовчуваних через політичні утиски наших краян повертаються до сучасників. До таких належить і Петро Стефанишин – журналіст, письменник, редактор, видавець, громадський діяч Сокальщини.
Петро Семенович Стефанишин народився 29 січня 1901 року у Сокалі. Він був другою дитиною у селянській сім’ї Семена та Анастасії Стефанишинів. Після відбуття обов’язкової служби батько Петра працював у скарбному уряді.
Початкову освіту Петро Стефанишин здобув у Стрижневі, де в 1907-1911 роках закінчив чотири класи народної кшоли і відразу переїхав до Сокаля. Тут продовжив навчання у Сокальській державній гімназії. Під час листопадових подій 1918 року Петро Стефанишин вже був семикласником гімназії. У цей час брав активну участь у перебранні влади від австрійської адміністрації.
Належав до студентської сотні п’ятої Сокальської бригади УГА. Завданням цієї бригади було у випадку сильнішого наступу поляків на українські оборонні позиції вздовж кордону Сокальського повіту зміцнити його оборону. Тобто, бригада виконувала функції резервної. Очевидно, що це було ще й продиктовано молодим віком вояків їх незрілістю та «необстріляністю». А такі становили більшість. 1919 року під час відступу Української Галицької Армії на схід Петро Стефанишин потрапив у польський полон під Копичницями. Після кількамісячного перебування у таборі для полонених у Пікуличах повернувся до Сокаля, де захотів продовжити навчання.
У 1920-1921 роках склав екстерном випускні гімназійні іспити. Тож після закінчення гімназії записався до Українського таємного університету у Львові на філософський відділ. Тут вичав латинську літературу, грецьку міфологію та україністику. Здобуті знання згодом неабияк знадобилися йому у творчій діяльності, журналістській практиці.
