НА ШЛЯХАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ БОРОТЬБИ: ШТРИХИ ДО БІОГРАФІЇ ДМИТРА МАЇВСЬКОГО

Деталі

Категорія: З історії Надбужанщини

(1914-1945 рр.), ЧЛЕНА ОУН
Тарас Лехман

  Дмитро Маївський (псевдоніми – Майченко, Тарас, Косар, Дума) – український військовий і політичний діяч, член Організації Українських Націоналістів, соратник і побратим Степана Бандери, Романа Шухевича, Івана Климіва – Легенди. Волею долі і з власних переконань став на шлях боротьби за Незалежність України.
  Він народився 8 листопада 1914 року (на саме свято Дмитра, тож не випадкового його так назвали батьки) у селі Реклинець (тепер – Сокальського району Львівської області), в учительській сім’ї, де завжди панував дух високого патріотизму, плекали почуття національної гідності.
  Освіту здобував у Сокальській гімназії, у Ракові (Польща) та деякий час навчався у Львівській торговельній школі.
З юнацьких літ брав активну участь у національно-визвольній боротьбі проти польського окупаційного режиму в Західній Україні. «Ще учнем вступає до юнацтва ОУН, а членом Організації Українських Націоналістів стає з 1933 року. Веде активну роботу серед студентської молоді в школі. Саме тоді на кілька місяців потрапляє в тюрму за підозрою в організації вбивства співробітника польської поліції 1934 року. Засуджений у Львові на десять років тюрми. Там Маївський проходить принизливі знущання та тортури з боку польської поліції. На знак протесту оголошує десятиденне голодування. За браком доказів суд звільняє Дмитра…» (Гоман Р.В, Жежерун С.Ю, Коваль І.М. Нариси історії села Реклинець. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. – С.202). Проте, звільнення з в’язниці аж ніяк не означало, що він позбувся недремного поліцейського нагляду.
  Та все ж Дмитро Маївський завжди брав активну участь у заходах, організованих «Просвітою», «Рідною школою», вишукував будь-які нагоди виголосити свої патріотичні промови, пробудити національні почуття українців. Його слово завжди будо доречним, потрібним і корисним.
  У книзі «Нариси історії села Реклинець» читаємо: «1937 р. дуже голосними були святкування на Маківці і Підліссі (могила Маркіяна Шашкевича). На щорічні масові всенародні маніфестації з Радехівщини, Сокальщини і Жовківщини їхали організовано сотні свідомих людей, одним з організаторів і провідників цих масових акцій був Дмитро Маївський – «Косар». Коли він зі своєю групою вертався з акції на Маківці, в одному з сіл мав масову відправу активу перед походом на Підлиску гору. Сотні хлопців установилися чотирикутником, а «Косар» мав до них запальну загальну промову. Говорив голосно на тему необхідної радикальної розправи з комуністичною заразою».
  Напередодні Другої світової війни Дмитро Маївський очолив повітовий провід ОУН Жовківщини, а пізніше, у 1939-1940-му роках був призначений обласним провідником ОУН Холмщини. У цей час співпрацює з Іваном Климівим – Легендою (уродженець села Сілець, тепер – Сокальського району), про що згадується в історико-краєзнавчому збірнику «Надбужанщина» (том 2), стає одним з провідних діячів ОУН на теренах Сокальщини, свою діяльність поширює в м. Угнів.

  1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. «Німецько-польська війна допомогла вирватись на волю тисячам українських політичних в’язнів. Повертаючись з брестської тюрми, в Сокалі зупинився на короткий відпочинок Степан Бандера. Тут він зустрівся з обласним провідником ОУН Холмщини Дмитром Маївським.., та іншими керівниками організації і зобов’язав їх, аби всі члени ОУН, які вийшли з польських тюрем і таким чином стали розконспірованими, відходили на Захід» (Вашків І. Сокаль і Прибужжя. – Львів: Каменяр, 2000. – С. 117). Дмитро    Маївський завжди ретельно виконував накази та доручення керівництва вищого рангу, але,водночас , і сам залишався ініціативним.
  Петро Дужий у своїй книзі «Степан Бандера – символ нації» підкреслює: «…в той час Бандеру, як політичного діяча, знали широкі кола громадськості, а Маївського лише дехто. То два націоналісти були подібні між собою, між ними існували не лише взаєморозуміння, а й прихильне ставлення один до одного».
  На початку німецько-радянської війни 1941-1945 років Дмитра Маївського призначили референтом Крайового проводу ОУН на західних українських землях, основним завданням якого була координація дій похідних груп ОУН. Обирався на Другий Великий збір ОУН в Кракові.
  У 1941-1942 роках Дмитро Маївський стає заступником Крайового провідника Організації Українських Націоналістів у Києві, а в 1942-1945 роках – членом Проводу ОУН. Діяти доводилось в жорстоких умовах підпілля, строгої конспірації.
  Та все ж, 20 листопада 1942 року Дмитро Маївський потрапив у Львові в гестапівську пастку, але, навіть будучи пораненим, зумів вирватися з неї, врятував таємні документи і застрелив двох гестапівців.
  У той час (зокрема протягом 1941-1943 років) Дмитро Маївський займався пропагандистською роботою в різних регіонах України, редагував підпільні видання «Ідея і чин», «За самостійність України», «Молода Україна». Левова частка дописів у них належить перу редактора, хоча він багато займався і з авторами. Ще одна важлива віха його діяльності: одночасно читав для курсантів-військовиків лекції на тему «Совєтська дійсність і праця ОУН».
  Разом з Романом Шухевичем і Зеновієм Матолою Дмитро Маївський на Третьому Всеукраїнському Великому зборі ОУН в 1943 році був обраний членом Бюро Проводу ОУН, виступив одним з ініціаторів створення Антибільшовицького блоку народів та Української Головної Визвольної Ради (УГВР).
  1945 року Дмитро Маївський разом з генералом Дмитром Грицаєм отримав від цієї Ради доручення зустрітися з членами Бюро Проводу ОУН Степаном Бандерою, Ярославом Стецьком та іншими діячами, які перебували за кордоном. Їхня місія – узгодити з керівництвом дії усіх складових частин Руху Опору в Україні.
  19 грудня 1945 року при переході чесько-німецького кордону Дмитро Маївський і Дмитро Грицай потрапили у засідку чеської поліції. Під час короткої сутички Дмитро Маївський, аби не потрапити до рук поліції, застрелився, а Дмитро Грицай був схоплений і через деякий час страчений у празькій в’язниці. За іншими джерелами, він покінчив життя самогубством.

• < Попередня
• Наступна >