З історії Надбужанщини
  • Реєстрація

На Україну повернутись...

(Штрихи до біографії отця Василя Зінька – священика, журналіста, письменника, науковця)

Тарас Лехман

   Багатьох славних представників українського народу дала Прибузька земля, благословенна Сокальщина. Серед них – греко-католицький священик , отець Василь (Володимир) Зінько, Чину Святого Василія Великого. Він також був журналістом, публіцистом, редактором, письменником, науковцем. Ті, хто його знав, згадують: надзвичайно розумний і толерантний, веселий і жартівливий, а водночас – рішучий і безкомпромісний… Але, на жаль, для багатьох це ім’я залишається маловідомим.
    Майбутній священик народився 15 лютого 1922 року у м. Сокалі в сім’ї Миколи Зінька та його дружини Марії з роду Шидловських. У родині завжди панували дух любові до Бога та церкви, патріотичні настрої. Батько Володимира був воїном Української Галицької Армії, ходив за Збруч, потрапив у польський полон. Проте жодні тортури на зламали його волі.
    У 1928 – 1934 роках Володимир Зінько закінчив шість класів народної школи у Сокалі, а в 1934 – 1936 роках навчався в ювенаті (гімназії) отців-редемптористів у Львові.
   У жовтні 1936 року з батьками та молодшим братом Романом – Левом їде до Аргентини, де сім’я оселяється в провінції Чако, на півночі країни. Там заробляє на прожиття вирощуванням бавовни.
    Батьки добре усвідомлювали прагнення сина до навчання і духовного життя, тож всіляко намагалися його підтримати.
    У липні 1939 року Володимир Зінько їде до Бразилії, де навчається у Малій василіанській семінарії святого Йосафата в Прудентополі. Закінчивши семінарію, 21 січня 1941 року під час облечин Володимир Зінько приймає нове ім’я – Василь.
    Після закінчення новіціату і складання перших чернечих обітів, 4 жовтня 1942 року брат Василь Зінько разом з іншими братами чернечої обителі переїхав до Ірасеми у провінції Санта-Катарина, де у 1942 – 1946 роках пройшов схоластикат, вивчав філософію і богослів’я. Там же складає Богові урочисту монашу професію. Через рік переїжджає до Прудентополя і приймає священичі свячення з рук єпископа м. Понта Гросси – владики Антонія Мазаротто.

Детальніше: На Україну повернутись...

ВІРНИЙ СЛУГА ГОСПОДНІЙ – ОТЕЦЬ ПОРФИРІЙ-ПЕТРО ЛУЦИК (1896-1952 рр.)

Тарас Лехман

   «Зберегти віру!» - так можемо охарактеризувати життєве кредо отця Порфирія-Петра Луцика, Чину Святого Василія Великого, який народився 5 січня 1896 року у с.Пархач (Межиріччя) неподалік Кристинополя – Червонограда.
    Походив він із заможньої селянської родини. Молитовна атмосфера, в якій зростав малий Петрик, а також пошана до священиків, спричинилися до розвитку в його душі монашого покликання. Зерна лагідності, доброти, любові, духовності, посіяні у серці дитини, проросли плодами благодаті, яку він ніс і щедро роздаровував усе своє життя.
    7 вересня 1911 року Петро Луцик вступив до Крехівського монастиря отців – василіан і прийняв монаше ім’я Порфирій.
    У квітні 1913 року, після завершення новіціату, брат Порфирій склав перші монаші обіти, а через сім років – довічні. Замешкав у Бучацькому монастирі, де викладав латинську мову і каліграфію. Продовжив студії у Папському Григоріанському університеті. 31 жовтня 1924 року – отримав священичі свячення.

Детальніше: ВІРНИЙ СЛУГА ГОСПОДНІЙ – ОТЕЦЬ ПОРФИРІЙ-ПЕТРО ЛУЦИК (1896-1952 рр.)

Статистика

095226
Сьогодні
Вчора
Тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий місяць
Вся статистика
66
22
326
80420
1483
1203
95226
Your IP: 54.158.55.5
Server Time: 2017-10-23 22:43:51
Счетчик joomla
777step.net