Дмитро Левицький (1877 – 1942), громадсько – політичний діяч, журналіст, редактор, видавець – родом з Добрячина
- Деталі
- Категорія: З історії Надбужанщини
Тарас Лехман
Сокальщина дала українській культурі багатьох цікавих журналістів, редакторів, видавців, літераторів, які діяли у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст. – Теодор Лисяк, Платонід Філяс, Кирило Селецький, Василь Бобинський, Петро Стефанишин, Нестор Ріпецький… До цієї когорти належить громадсько – політичний діяч, юрист, журналіст, редактор та організатор видавничої справи Дмитро Левицький. Його біографія ще потребує належного вивчення, а праця – належної оцінки.
Дмитро Левицький народився 1877 року у с. Добрячин, у священичій родині. Після закінчення гімназії та здобуття юридичної освіти в університетах Львова і Відня, до першої світової війни він працював в адвокатських конторах, які сам же заснував, у Рава – Руській та Бережанах. Також поринув у вир громадсько - політичного життя. У 1915 р. – потрапив у російський полон. Після звільнення (1917 р.) – очолив Галицько – Буковинський комітет допомоги жертвам війни в Києві.
Протягом неповних 1919 – 1921 рр. був послом Української Народної республіки в Копенгагені. Звісно, що така дипломатична місія не могла тривати довго.
Повернувшись з Копенгагена, Дмитро Левицький активно працює у журналістиці, редагує (1923 – 1926 рр.) львівську газету «Діло» - наймасовіше періодичне видання українців – галичан, продовжує займатися політикою. Протягом 1925 – 1935 рр. був одним із заступників генерального секретаря Українського національно – демократичного об’єднання.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
- Деталі
- Категорія: З історії Надбужанщини
Тарас Лехман
с. Завишня Сокальського району
Перша згадка про церкву с. Завишня датується 1695 роком, про що констатував відомий галицький краєзнавець о. Василь Чернецький у «Книжочці мисійній» (1899 р.). Цей факт також підтверджує у своїх дослідженнях історик - краєзнавець Богдан Нечай.
Діюча церква Різдва Пресвятої Богородиці постала у 1882 р. (будівничий храму о. Антоній Тустановський, 1847 – 1896 рр., похований на сільському цвинтарі у родинній гробниці). Після багатьох перепитій з москвофілами (а такі становили більшість села) і навіть пограбунків старої церкви й викрадення особистого майна тодішнього пароха о. Йосифа Ковшевича (1792 – 1847 рр.), о. Антонію Тустановському, громаді і поліції вдалося викрити злодійство. Вилучені через суд у злодія 776 золотих о. Антоній Тустановський поклав у банк, а на проценти у 1877 році розпочав будівництво церкви. Помірні пожертви давали парафіяни. Окремі з них продавали частки своїх земельних ділянок, або здавали їх в оренду, а вилучені кошти жертвували на будівництво храму. Цікаво, що навіть маленькі колядники, посівальники та щедрувальники жертвували частиночку копійчин для церкви. Матеріально підтримував і Кристинопільський монастир отців – василіян. Жертвувала на церкву громада сусіднього села Добрячин, зокрема, на завершальні роботи. Вона щойно збудувала власну нову церкву Воздвиження Чесного Хреста ( 1880р.), тому добре розуміла потреби сусідів. Крім того, багато мешканців Завишня і Добрячина були пов’язані родинно. Та все ж головним фундатором виступала графська родина Дідушицьких (1500 золотих), яка збудувала не один храм у нашому краї. А ось цісар Франц – Йосиф І пожертвував лише 200 золотих. Церква належала до Белзького деканату.
