З історії Надбужанщини
  • Реєстрація

Дмитро Левицький (1877 – 1942), громадсько – політичний діяч, журналіст, редактор, видавець – родом з Добрячина

Тарас Лехман

Дмитро Левицький   Сокальщина дала українській культурі багатьох цікавих журналістів, редакторів, видавців, літераторів, які діяли у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст. – Теодор Лисяк, Платонід Філяс, Кирило Селецький, Василь Бобинський, Петро Стефанишин, Нестор Ріпецький… До цієї когорти належить громадсько – політичний діяч, юрист, журналіст, редактор та організатор видавничої справи Дмитро Левицький. Його біографія ще потребує належного вивчення, а праця – належної оцінки.
   Дмитро Левицький народився 1877 року у с. Добрячин, у священичій родині. Після закінчення гімназії та здобуття юридичної освіти в університетах Львова і Відня, до першої світової війни він працював в адвокатських конторах, які сам же заснував, у Рава – Руській та Бережанах. Також поринув у вир громадсько - політичного життя. У 1915 р. – потрапив у російський полон. Після звільнення (1917 р.) – очолив Галицько – Буковинський комітет допомоги жертвам війни в Києві.

   Протягом неповних 1919 – 1921 рр. був послом Української Народної республіки в Копенгагені. Звісно, що така дипломатична місія не могла тривати довго.
   Повернувшись з Копенгагена, Дмитро Левицький активно працює у журналістиці, редагує (1923 – 1926 рр.) львівську газету «Діло» - наймасовіше періодичне видання українців – галичан, продовжує займатися політикою. Протягом 1925 – 1935 рр. був одним із заступників генерального секретаря Українського національно – демократичного об’єднання.

Детальніше: Дмитро Левицький (1877 – 1942), громадсько – політичний діяч, журналіст, редактор, видавець –...

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Тарас Лехман

   с. Завишня Сокальського району
   Перша згадка про церкву с. Завишня датується 1695 роком, про що констатував відомий галицький краєзнавець о. Василь Чернецький у «Книжочці мисійній» (1899 р.). Цей факт також підтверджує у своїх дослідженнях історик - краєзнавець Богдан Нечай.
   Діюча церква Різдва Пресвятої Богородиці постала у 1882 р. (будівничий храму о. Антоній Тустановський, 1847 – 1896 рр., похований на сільському цвинтарі у родинній гробниці). Після багатьох перепитій з москвофілами (а такі становили більшість села) і навіть пограбунків старої церкви й викрадення особистого майна тодішнього пароха о. Йосифа Ковшевича (1792 – 1847 рр.), о. Антонію Тустановському, громаді і поліції вдалося викрити злодійство. Вилучені через суд у злодія 776 золотих о. Антоній Тустановський поклав у банк, а на проценти у 1877 році розпочав будівництво церкви. Помірні пожертви давали парафіяни. Окремі з них продавали частки своїх земельних ділянок, або здавали їх в оренду, а вилучені кошти жертвували на будівництво храму. Цікаво, що навіть маленькі колядники, посівальники та щедрувальники жертвували частиночку копійчин для церкви. Матеріально підтримував і Кристинопільський монастир отців – василіян. Жертвувала на церкву громада сусіднього села Добрячин, зокрема, на завершальні роботи. Вона щойно збудувала власну нову церкву Воздвиження Чесного Хреста ( 1880р.), тому добре розуміла потреби сусідів. Крім того, багато мешканців Завишня і Добрячина були пов’язані родинно. Та все ж головним фундатором виступала графська родина Дідушицьких (1500 золотих), яка збудувала не один храм у нашому краї. А ось цісар Франц – Йосиф І пожертвував лише 200 золотих. Церква належала до Белзького деканату.

Детальніше: Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Статистика

255184
Сьогодні
Вчора
Тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий місяць
Вся статистика
81
133
326
239877
2302
3794
255184
Your IP: 34.201.37.128
Server Time: 2024-03-28 21:44:27
Счетчик joomla
777step.net