З історії Надбужанщини
  • Реєстрація

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Тарас Лехман

   с. Завишня Сокальського району
   Перша згадка про церкву с. Завишня датується 1695 роком, про що констатував відомий галицький краєзнавець о. Василь Чернецький у «Книжочці мисійній» (1899 р.). Цей факт також підтверджує у своїх дослідженнях історик - краєзнавець Богдан Нечай.
   Діюча церква Різдва Пресвятої Богородиці постала у 1882 р. (будівничий храму о. Антоній Тустановський, 1847 – 1896 рр., похований на сільському цвинтарі у родинній гробниці). Після багатьох перепитій з москвофілами (а такі становили більшість села) і навіть пограбунків старої церкви й викрадення особистого майна тодішнього пароха о. Йосифа Ковшевича (1792 – 1847 рр.), о. Антонію Тустановському, громаді і поліції вдалося викрити злодійство. Вилучені через суд у злодія 776 золотих о. Антоній Тустановський поклав у банк, а на проценти у 1877 році розпочав будівництво церкви. Помірні пожертви давали парафіяни. Окремі з них продавали частки своїх земельних ділянок, або здавали їх в оренду, а вилучені кошти жертвували на будівництво храму. Цікаво, що навіть маленькі колядники, посівальники та щедрувальники жертвували частиночку копійчин для церкви. Матеріально підтримував і Кристинопільський монастир отців – василіян. Жертвувала на церкву громада сусіднього села Добрячин, зокрема, на завершальні роботи. Вона щойно збудувала власну нову церкву Воздвиження Чесного Хреста ( 1880р.), тому добре розуміла потреби сусідів. Крім того, багато мешканців Завишня і Добрячина були пов’язані родинно. Та все ж головним фундатором виступала графська родина Дідушицьких (1500 золотих), яка збудувала не один храм у нашому краї. А ось цісар Франц – Йосиф І пожертвував лише 200 золотих. Церква належала до Белзького деканату.

   У різні роки парохами Завишня були о. Ігнатій Козловський (1741 – 1792), о. Йосиф Ковшевич (1792 – 1847), о. Антоній Тустановський (1847 – 1896), о. Григорій Грицик (1896 – 1914), о. (?) Медицький (1914 – 1915), о. Михайло Симко (1915 – 1946) – активний просвітянський діяч, член протинікотинового та протиалкогольного гуртка «Відродження». Доля о. Михайла Симка склалася трагічно. Його дружина Галина, голова місцевого осередку Союзу українок, померла у ранньому віці. У 1944 році загинув син Степан, лікар УПА. Влітку цього ж року о. Михайла арештували й пограбували поляки. Згодом його виселили більшовики. Отець Михайло Симко помер у 1957р., похований у с. Чистопади Залозецького району Тернопільської області.
   Часто духовні місії у Завишні проводили отці – василіяни з Кристинопільського монастиря; з дітьми займалися сестри – служебниці з Жужелянської чернечої обителі, готуючи їх до сповіді та першого причастя.
   Промовистий факт: 1904 року у храмі Різдва Пресвятої Богородиці села Завишня виступав з церковним хором с. Карів відомий композитор о. Віктор Матюк (1852 – 1912рр.), уродженець Сокальського повіту (с. Тудорковичі).
   Депортація – доля багатьох завишенців.Лише взимку 1957р., коли у село повернулася більшість виселенців, селяни розпочали ремонт церкви. За нетривалий час під керівництвом Василя Мигаля церква була відремонтована і урочисто посвячена. Парафія не мала свого священика. Тому на Богослужіння приїжджали зі Сокаля отці Микола Дуда і Роман Сологуб. Звісно, що церква змушена була перейти на православ’я.
   Та тривав наступ войовничого атеїзму. Рішенням Львівського облвиконкому за №2025 від 27. 12. 1962р. церква була закрита, її перетворили на колгоспний склад, а потім на музей. Так функціонувала система.
   На щастя, історику – краєзнавцю Богдану Нечаю у 1975р. вдалося врятувати церковні книги, у яких зроблено записи за 1797, 1799, 1800, 1804, 1812, 1830 та 1895рр.
   З 1990 по 1995рр., на початках духовного й національного відродження, священиком у церкві був о. Іван Пиріг. А з 1995 року парафію очолює о. Василь Білецький. Церква належить до Сокальсько – Жовківської єпархії УГКЦ.
   Тут функціонує недільна церковна школа для дітей, апостольство молитви. Для малих парафіян організовуються цікаві екскурсії духовними святинями Галичини. Парох села о. Василь Білецький (капелан), громада опікуються військовослужбовцями місцевих частин ЗСУ, дітьми – сиротами з Червоноградської школи – інтернату, в’язнями виправно – трудової колонії.
   Із Завишня вийшло кілька священиків – брати Василь і Павло Лахи, (?) Дячишин, (?) Орський, Іван Квятковський – представник наймолодшої генерації душпастирів, а також протоігумен Кристинопільського монастиря отців – василіан Анистасій Калиш, який замінив у 1902р. отця Платоніда Філяса з сусіднього Добрячина, засновника і першого редактора журналу «Місіонар».
   Родом із Завишня вийшло чимало січових стрільців, воїнів УГА, УПА, членів ОУН. Імена тих, що відійшли у Вічність, закарбовано на плитах символічної могили Борцям за волю України.
   На фото: Церква Різдва Пресвятої Богородиці с. Завишня Сокальського р-ну.

 

Література:

  • О. Білецький В., Лехман Т. Ювілей церкви // Місіонар. – Львів, 2002. - №9.
  • Лехман Т. Духовна святиня села // Голос з – над Бугу. – Сокаль, 2002. – 20 вересня.
  • Лехман Т. Церква Різдва Пресвятої Богородиці с. Завишня: 120 років. [Буклет]. – Червоноград: ТзОВ. ЮЕКС, 2002. – 4 с.
  • Нечай Б. Церква над тихим Бугом. – Сокаль: Сокальська районна друкарня, 2002. – 38 с.

Статистика

096463
Сьогодні
Вчора
Тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий місяць
Вся статистика
30
49
124
81956
871
1849
96463
Your IP: 54.198.134.32
Server Time: 2017-11-22 16:34:37
Счетчик joomla
777step.net