З історії Надбужанщини
  • Реєстрація

Перший редактор «Місионаря» родом з Добрячина Штрихи до біографії отця Платоніда (Петра) Філяса

Тарас Лехман

   У травні 1897 р. до галицького читача прийшло перше число журналу «Місионар» (місионар – за нормами правопису), який видавали у Жовківському монастирі отці Чину Святого Василія Великого. Серед засновників часопису зустрічаємо ім’я майбутнього митрополита Андрея Шептицького. «Судячи з листів до редакції, які друкувалися у журналі, видання отримало у читача схвальну оцінку» (1; цифри у дужках вказують на бібліографічні джерела, відповідно подані у списку літератури. – Автори). Виходив журнал двічі на місяць до 1944 р. Сторінки «Місионаря» нумеровано за принципом річника, тобто другий номер продовжував нумерацію сторінок першого, третій – другого і т. д. Основне місце на сторінках журналу займали розповіді про церковні свята, коментарі до Біблії, пояснювалося значення тієї чи іншої молитви, а також друкувалися поширені молитви, народознавчі матеріали – легенди, притчі, перекази, повір’я, в т. ч. й апокрифічні, духовні пісні.
   Після 1944 р., з відомих причин, часопис припинив своє існування (принаймні, це вважали необхідним зробити комуністичні можновладці). Але в роки Української Незалежності він відновив свій вихід. Починаючи з 1897 р. редакторами журналу були митрополит Сильвестр Сембратович, митрополит Андрей Шептицький, о. Лев Джулинський та ін. Відновлений у 1990 – х роках журнал редагували о. Василь Зінько (родом зі Сокальщини), перед виконанням редакторських обов’язків три роки був настоятелем Кристинопільського монастиря отців – василіян; о. Йосафат Воротняк (п’ять років очолював цю ж чернечу обитель у Червонограді). За часів редакторства о. Василя Зінька й о. Йосафата Воротняка на сторінках журналу часто з’являлися дописи авторів з Червонограда.

   Тепер редагує «Місіонар» (сучасна правописна норма) о. Корнилій Яремак. Часопис є досить популярним серед греко - католицького духовенства і мирян.
   Та першим редактором журналу був наш земляк – виходець з села Добрячин, протоігумен о. Платонід Філяс; у хрещенні – Петро.
   Він народився у селі сільського коваля 27 вересня 1864 року. (Див.: 2).У земельно – майнових та кадастрових книгах 1854 – 1880 рр.. які зберігаються у Центральному державному історичному архіві Львівської області, серед громади Добрячина часто зустрічається прізвище (інколи без подання імен) – Філяс. Це дещо ускладнює спроби детальніше встановити родовід отця – протоігумена Платоніда (Петра) Філяса. Відомо, що він навчався у початковій школі у рідному селі. Далі – «здобуття освіти у першій академічній гімназії Львова, де він навчався протягом 1877 – 1883 рр.» (3).
   Заробляв на своє прожиття та навчання приватними уроками. Петро Філяс був одним з найкращих учнів цього навчального закладу. Закінчивши навчання у гімназії, мав усі шанси продовжити навчання в університеті, але цілковито несподіваним стає його рішення прийняти чернечий постриг. Будучи вже ченцем, о. Платонід Філяс, попри зайнятість, час від часу навідувався у рідне село. Можливо знаменно, що він народився 27 вересня, коли парафіяни Добрячина відзначали у новозбудованій церкві храмове свято – Воздвиження Чесного Животворного Хреста. Є непрямі свідчення, що у Добрячині побував побратим о. Платоніда Філяса, тоді ще отець, а не митрополит, Андрей Шептицький.
   У 1883 р., тобто відразу після закінчення студій у гімназії, Петро Філяс стає ченцем Чину Святого Василія Великого і приймає ім’я Платонід. Відтоді все його життя нерозривно пов’язане з ЧСВВ. У Добромильському монастирі, де він опинився, Платонід Філяс стає першим протоігуменом реформованих василіан. Санкціоноване Ватиканом реформування чину було сприйняте неоднозначно василіанами і навіть завершувалось виходом деяких ченців з монастирів. Ця реформа отримала назву Добромильської.
   1885 р. був скерований до Кракова для поглибленого вивчення філософії і теології. Тут він написав латинською мовою низку теологічних роздумів, які, на жаль, так і залишилися у рукописах. Ще у студентські роки дописував до церковних часописів – газети «Рускій Сіон» та місячника «Душпастир». Уже перші його публікації привертають увагу тематикою, глибоким знанням матеріалу, зрілістю суджень, висновків, узагальнень а також стилістикою.
   1888 р. Платонід Філяс складає урочистий обіт, а наступного року його висвячують у священицький сан. Після цього душпастир повністю віддається розбудові Чину, проповідницькій та місіонерській діяльності, журналістиці та публіцистиці, викладає філософію. Журналістика та публіцистика займають особливе місце у його житті. Передусім «міцне враження викликали знамениті полемічні статті проти радикалів, що були тоді немов програмою і практичною постановою українського народу супроти тієї партії» (4), виступи проти спроб підважити авторитет церкви і католицизму. Отець Платонід Філяс нищівно критикує повість Л. Старицької «Перед бурею» і редакцію журналу «Правда», яка надрукувала твір, в дописі «Справозданє з руху наукового. Где правда «Правда»?» (5). Також він піддає критиці Івана Франка за його надмірне захоплення соціалістичними ідеями, однак визнає високі грані його літературного таланту. Для утвердження християнської ідеології 1892 р. душпастир засновує «Видавництво побожних книжок», де першим виданням вийшов молитовник «Гостинець» (редакція о. Платоніда Філяса у співредакції о. Єремії Ломницького) величезним, як на той час, тиражем – 50 тисяч примірників. Згодом «Гостинець» неодноразово перевидавався і навіть після смерті о. Платоніда Філяса. У ті ж роки він написав адресовану молоді психологічну повість «Сестра Юлія», в основу сюжету якої було покладену історію життя молодої дівчини із Згомадження Сестер – Служебниць.
   1897 р. отець Платонід Філяс разом з майбутнім митрополитом Андреєм Шептицьким засновує журнал «Місионар» і стає його першим редактором. Редагує до 1898 р. (тобто, неповний рік). Сталося це після його переїзду з Добромиля до Львова. Водночас не перериває співпрацю з «Душпастирем» та іншими католицькими виданнями, пише прозу, яка ще потребує належної оцінки літературознавців.
   Будучи редактором «Місионаря», о. Платонід Філяс час від часу навідується у рідне село Добрячин. Відвідує Кристинопільський василіянський монастир. Тут він поширює часопис серед місцевого населення і духовенства. Свідченням того, що журнал був позитивно сприйнятий нашими краянами, є листи до редакції. (Див. : 6). «Місионар» став чи не «найчитабельнішим» виданням у Прибужжі. І тут, передусім, заслуги його редактора, який знав читацькі «смаки» та вподобання, вмів зацікавити читача необхідним, працював з авторами.
   «З 1901 р. о. П. Філяс – ігумен Дрогобицького монастиря. Запровадженні тут ним реколекції і місії збирали маси слухачів. Крім того, він організовував духовні відправи по інших монастирях, під час яких, за відгуками преси, завдяки обдуманим і відчутним бесідам о. П. Філяса панував піднесений настрій з дотриманням мовчання.» (7). Йому були притаманні високе ораторське мистецтво, знання законів гомілетики (церковної риторики). Глибоко переймаючись проблемами української еміграції, він не лише друкував статті на цю тему у «Душпастирі» та інших часописах, а й влаштовував зустрічі з представниками діаспори. Стаття «В справі паранських рисунів» (8), надрукована у газеті «Діло», повідомляє про організовану о. Платонідом Філясом зустріч представників молодої інтелігенції в «Бесіді» з братом Гарищуком (ЧСВВ) з колонії Продентополіс.
   1902 р. він сам вирушив у далеку заокеанську подорож. З місійним завданням відвідував українських поселенців у Північній та Південній Америці. Регулярно надсилав дописи до «Місионаря» як закордонний кореспондент журналу. 
   Реформа Чину Святого Василія Великого закінчилася 1904 року. У вересні цього ж року о. Платоніда Філяса повідомили про те, що його обрано протоігуменом Галицької провінції Чину. Керівництво Чину знову опинилося в руках самих василіан. Вони, крім того, очолили і Папську колегію св. Йосафата в Римі. У січні 1905 р. він повернувся на батьківщину. Серед нагальних справ, якими займався новообраний протоігумен, було скликання капітули василіан. Вона відбулася 1906 р. у Кристинополі, у Святоюрському василіанському монастирі. Як одне з першочергових завдань капітули, розглянуто питання щодо розширення діяльності василіан у Північній і Південній Америці, прийнято позитивні рішення.
    Протягом 1914 – 1916 рр. о. Платонід Філяс був апостольським адміністратором Української Католицької Церкви в Австрії, продовжував місійну діяльність. Водночас і далі співпрацював з пресою. У 1918 – 1919 рр. як Член Української Національної Ради ЗУНР, він активно працює у конституційній та земельній комісіях. Відкрився ще один талант душпастиря – політика.
   У 1921 році він вдруге стає редактором «Місионаря» і виконує ці обов’язки до 1926 року. Будучи ігуменом Жовківського монастиря, о. Платонід Філяс відновив також Жовківське видавництво Чину Василія Великого, де почали виходити наукові «Записки ЧСВВ», які не поступалися «Запискам НТШ» (Наукового товариства ім. Тараса Шевченка у Львові) щодо своєї наукової ваги та змісту.
   Виснажений і хворий, 1926 р. він усунувся з цього поста і перейшов до Дрогобицького монастиря. Більшість часу проводив на самоті у молитвах та за письмовим столом. Його публіцистична активність не зменшилась: з’являються дописи у «Ниві», «Новій зорі», «Правді», «Місионарі».
   Помер о. Платонід Філяс 16 червня 1930 р. у Другобичі, де і похований. Зі смутком, скорботою і болем тогочасні часописи відгукувалися на його смерть. Зокрема «Нова зоря» писала: «Все життя його ціхував добре зрозумілий патріотизм… Оставив по собі кілька визначних праць. В нім стратив Чин великого місионаря, проповідника й учителя» (9). 
   Багато праць о. Платоніда Філяса залишилися недослідженими й неопублікованими. Його рукописна спадщина зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім.. Василя Стефаника НАН України та у Львівському державному центральному історичному архіві.

Література:

  • Лехман Т. Народознавча тематика на сторінках журналу «Місионар» (1897 – 1906 рр.) // Українська періодика: історія і сучасність. Матеріали Всеукраїнської науково – теоретичної конференції. – Львів: НДЦ періодики при ЛНБ ім.. В. Стефаника НАН України, 1998. – С. 263 – 270.
  • Філяс Платонід (Петро) // Енциклопедія Українознавства / За ред.. В. Кубійовича. Перевид. в Україні. – Львів: НТШ, 2000. – Т. 9. – С. 3517 – 3518.
  • Лехман Т. Перший редактор «Місионаря» // Голос з – над Бугу. – Сокаль, 2001. – 11 грудня.
  • Назарко І. (о). О. Платонід Філяс. (Сильветки перших Василіян після Добромильської реформи). // Записки ЧСВВ. – Рим, 1982. – Т. ІХ. – С. 470 – 477.
  • Там само.
  • Допис з Кристинополя // Місионар. – Львів – Жовква, 1898. – Числ. 3. – С. 72.
  • Українська журналістика в іменах. – Львів: ЛНБ ім.. В. Стефаника Нан України, 1999. – Вип. 6. – С. 344.
  • В справі паранських русинів // Діло. – Львів, 1901. – Числ. 238.
  • Нова Зоря. – Львів, 1930. – Числ. 45.

Статистика

096463
Сьогодні
Вчора
Тиждень
Минулий тиждень
Місяць
Минулий місяць
Вся статистика
30
49
124
81956
871
1849
96463
Your IP: 54.198.134.32
Server Time: 2017-11-22 16:37:22
Счетчик joomla
777step.net