Іван Бірецький – маловідомий сподвижник «Руської Трійці»
- Деталі
- Категорія: З історії Надбужанщини
До 200 – річчя від дня народження
Маркіяна Шашкевича
Тарас Лехман
І все ж не випадково батьки назвали Маркіяна Шашкевича – Маркіяном. Він прийшов у світ
6 листопада 1811 року, а 7 листопада церква вшановує святого Маркіяна. Тобто, Шашкевич народився перед своїми іменинами.
«Маркіян» у перекладі – наближений до Бога, обраний Богом. Шашкевич, греко – католицький священик, був саме таким.
Засновник гуртка «Руська Трійця», редактор та упорядник «Русалки Дністрової», автор першої в Галичині української «Читанки» для дітей, «будитель народних душ…» не міг обійтися у своїй діяльності без підтримки побратимів та сподвижників. І мова не тільки про Івана Вагилевича та Якова Головацького. Це була хоч не численна, але дієва когорта національно свідомої молоді.
До таких прихильників та послідовників, вірних друзів Маркіяна Шашкевича належить маловідома постать – Іван Бірецький (1815 – 1883 рр.), наш краянин, один з особливо активних збирачів пам’яток народної духовної культури, незабутній парох м. Угнів на Сокальщині, поширювач та пропагандист ідей «Руської Трійці».
На жаль, його ім’я рідко згадують науковці. В «Енциклопедії Українознавства» за редакцією Володимира Кубійовича про Івана Бірецького знайдемо лише десять рядочків тексту. А його спадщина потребує ще глибокого вивчення.
До народознавчої пошукової праці він був залучений діячами гуртка відразу після вступу у 1835 році до Львівської духовної семінарії і невдовзі визначився як помітний сподвижник народознавчої програми гуртка. Й опісля не полишав фольклорно – етнографічної діяльності, дотримуючись у цій справі глибоких наукових принципів.
У своїх листах Яків Головацький називає його серед тих, що, використовуючи канікулярний час, «пустилися в дорогу помежи нещасний руський мир збирати пам’ятки народних діянь». А Іван Вагилевич також у листах згадує, що ще в семінарії він мав щастя назвати другом Івана Бірецького, який «своєю полум’яною душею обняв все слов’янське».
Вже у 1843 році Іван Бірецький мав вагому збірку записаних народних пісень, в т. ч. і колядок. Свої записи він надіслав Якову Головацькому, який згодом використав їх у збірнику «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» із згадкою імені збирача лише в передмові Осипа Бодянського. Збірник вийшов друком 1863 року.
Іван Бірецький, займаючись збирацькою роботою, прямо виступив на на захист народної культури, відмежовуючи її від церковних традицій, уникав додумування та панібратських підлаштувань, розробляв методику записування фольклору, яка була взята на озброєння багатьма іншими дослідниками.
Наприклад, як стверджує науковець Роман Кирчів у монографії «Етнографічно – фольклористична діяльність «Руської Трійці», Іван Бірецький гостро зауважив у нотатках до записаної ним колядки «З – за тамтой гори, з – за високої», що ця «колядка легендарна, показує релігію в смішному світлі». Отже, він, священик, заради наукової точності та об’єктивності, не робить поступок і для церкви.
Біографічними даними і паспортизацією запиів чітко окреслюється територія збирацької діяльності Івана Бірецького. Це – Східна Лемківщина (Сяноцька округа), а з 1842 року, після отримання священичих свячень – і Сокальщина, зокрема м. Угнів.
Наявні автографи записів Івана Бірецького, які зберігаються у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, показують, що він збирав колядки, релігійно – духовні, ліричні, любовні, родинно – побутові, обрядові, рекрутські, пастуші пісні, балади, коломийки і навіть розбійницький мелос. Все це базував на науковій основі.
Найбільш значним здобутком збирацької діяльності Івана Бірецького стала його збірка народних колядок з Лемківщини.
У 1848 році він був учасником «Собору руських учених» у Львові, одним із засновників «Галицько – Руської Матиці».
Ідеї «Руської Трійці» не ширились би на Сокальщині (зокрема в Угнові) без участі Івана Бірецького, де він також чимало зробив для духовно – культурного розвитку міста.
Автор Іван Вашків в історико - краєзнавчому нарисі «Сокаль і Прибужжя» пише, що цьому також сприяв багатий і здібний купець Степан Жуковський, який займався продажем худоби і лісу й зумів заробити великий капітал.
Жуковський виступив меценатом будівництва церкви й бурси в Угнові, виділяв гроші на стипендію учням, які після закінчення бурси успішно навчалися в гімназіях, займався іншими благодійними справами. За його підтримки чимало здібної молоді здобуло вищу освіту.
Великий вплив на благодійництво Степана Жуковського мав саме Іван Бірецький . До речі,він був одним з викладачів бурси, ширив ідеї «Руської Трійці» серед молоді.
Безперечно, Іван Бірецький належить до когорти тих збирачів (записувачів), що надавали народознавчій роботі великої наукової ваги. При записуванні він чітко вказував місце запису, з’ясовував можливі варіанти та мотиви твору, зазначав, від кого записано (навіть вік оповідача, виконавця пісні), що цілком відповідає нормам сучасної народознавчої науки.
Будучи родом з Лемківщини, де залишалася його рідня, навчався у Львові, парафію отримав в Угнові на Сокальщині… Плекаючись серед тих культур, його цікавила культура всієї етнографічної України і не тільки.
Іван Бірецький був добре обізнаний з працями слов’янських учених у цій галузі, підтримував з деякими особисті зв’язки. За його допомогою Іван Вагилевич одержав записи українських народних колядок від польського письменника і вченого Вінцента Поля, який популяризував українську культуру серед свого народу.
З «Руською Трійцею» єднала Івана Бірецького і свідомість необхідності вільного розвитку українського народу та його культури.
Література:
- Бірецький Іван // Енциклопедія Українознавства / За ред. В. Кубійовича (Перевид. в Україні). – Київ: Глобус, 1993. – Т. 1. – С. 138
- Вашків І. В. Сокаль і Прибужжя (1377 – 2000): історико – краєзнавчий нарис. – Львів: Каменяр, 2000. – С. 48 – 49.
- Кирчів Р. Ф. Етнографічно – фольклористична діяльність «Руської Трійці». – Київ: Наук. думка, 1990. – С. 80 – 81
- Лехман Т. Народознавчий календар: Іван Бірецький // « Новий Двір» (Червоноградська міська радіостудія). – Червоноград. – Ефір: 6 листопада 2011 р. [Фонд – фонотека – архів Червоноградської міської радіостудії «Новий Двір»].
