Наші невтомні в’язальниці вже підготували чергову партію теплих шкарпеток для наших захисників, яка вже прямує до них.
P.S. Спільна добра справа надихає наших користувачів й на творчість.
Як ось:
(своїй мамі присвячую)
Плела бабуся хлопцям на війну шкарпетки.
Порола найтепліший сірий светрик,
Молитву в кожну ниточку вплітала,
В сльозах тихенько щиро промовляла:
«Носіть же, на здоров’я, дорогенькі,
Хай буде в холод ніженькам тепленько,
Соколи наші, Господа молю,
Хай захистить усіх в нерівному бою.
Живими повертайтесь, любі діти,
Щоб ще могли любити і радіти,
Невдовзі обійняти батька й неньку,
Сестру, дружину і дітей рідненьких!»
…Ось і готова пара… Перехристилась,
Водичкою свяченою свій виріб окропила,
Взяла ще стрічку синьо-жовту, щоб зв’язати,
І на наступну пару сіла петлі набирати.
Вже й світло засвітила, прийшов вечір.
Сльоза стікає по щоці старечій.
Відкласти б спиці, бо втомились очі,
Та спати не спішить, не хоче.
У руки молитвеник узяла
І до ікони очі підвела…
Всміхався з неба місяць, зіроньки світились,
Вона ж молилася, молилася, молилась…
Любов Бондар
